Настільна гра Дженга як субкультурне явище
Серіал "Теорія великого вибуху" відомий майже всім нам. Відомий епізод, де молоді вчені грали у велетенську дженгу, теж багато хто пам'ятає, коли боязливий Шелдон навіть будівельну каску надів! Серіал став каталізатором популярності гри у всьому світі, і в Україні також.
Небагато хто знає історію дженги. Гру було винайдено ще на початку 1970-х років британкою Леслі Скотт. На початку це була просто розвага маленької дівчинки, але потім дівчинка виросла і вирішила запатентувати саморобну іграшку. Так з'явилася компанія Leslie Scott Associates, яка виробляє ліцензійну дженгу і нині. Оскільки в дитинстві Леслі жила з батьками у східній Африці і чула не тільки англійську, а й мову суахілі, назва гри позичена з цієї мови. На суахілі слово "дженга" означає "будуйте".
В західному світі дженга стала популярною ще у кінці 1980-х років, там є ціла субкультура любителів дженги. І хоча настільна гра не є логічною, вона вважається грою "ботанів", і популярна в університетах і коледжах, а діти з бідних кварталів та прості обивателі і там не здогадуються про існування гри. Втім, модні настільні ігри – це для "андерграунду", а не для всіх.
А ось до нас ця гра дійшла вже в новому тисячолітті. Тому ми не зовсім зрозуміли гумору з епізоду "Теорії великого вибуху". Справжня дженга достатньо мала і будується на столі, висота вежі сягає максимум 50 сантиметрів. Коли люди звикли до гри, їм смішно бачити гру гігантського розміру та незграбних гравців, а ось нам гумор зрозумілий лише частково.
Між іншим, класична дженга виглядає не так, як в серіалі – брусочки мають прямокутну форму перетину, довжина перевищує ширину у три рази, і в кожному поверсі вежі міститься три бруски. Класична дженга легша, бо верхній поверх зберігає рівновагу, коли стоїть на одному центральному елементі нижнього, а в грі з серіалу така маніпуляція не пройде.
Дженга стала популярною у нас буквально кілька років тому. У нас вона стала більш предметом інтернет-культури, і в неї грають студенти-геймери, дівчата-неформалки і інколи школярі. Найпопулярніші місця, де гру можна побачити, це антикафе або тайм-кафе.
Зараз в Україні можна купити дженгу вітчизняного виробництва. Існують навіть варіанти – різна кількість брусків, різні розміри, різна форма перетину (квадратна чи прямокутна). Дорогі і якісні дженги виробляються з ясеня і пакуються у солідні чохли з тканини, а бюджетні – з дешевих порід деревини та запаковані у банальний картон.
Для тих, хто не в темі, нагадаємо основні правила цієї популярної гри.
У грі беруть участь 54 блоки. Для початку гри треба побудувати вежу у 18 поверхів заввишки. Кожен поверх складається з трьох блоків, покладених впритул і паралельно один одному, а блоки кожного наступного поверху кладуться перпендикулярно блокам попереднього поверху. Після того, як вежа збудована, гравці починають ходити. Першим ходить той, хто будував вежу. Хід у Дженга складається з витягування одного блоку з будь-якого рівня (за винятком
того, що прямо під недобудованим верхнім) вежі і подальшого його розміщення нагорі так, щоб рівень було можливо завершити (не можна добудовувати поверхи під незавершеним верхнім рівнем). Для вилучення блоку дозволено використовувати тільки одну руку; друга рука теж може використовуватися, але доторкатися до вежі одночасно можна тільки однією рукою. Блоки можна підштовхувати, щоб знайти той, який вільніше всього сидить. Посунутий блок можна залишити на місці і не продовжувати його діставати, якщо це призведе до падіння вежі. Хід закінчується тоді, коли наступний гравець доторкнеться до вежі, або коли пройде 10 секунд, в залежності від того, яка подія станеться раніше. Гра закінчується тоді, коли вежа падає. Падінням вежі вважається падіння будь-якого блоку крім того, який гравець в даний хід намагається розташувати нагорі вежі. Переможеним вважається той, у чий хід відбувся обвал вежі. Однак якщо впало кілька блоків, то гравці можуть за бажанням продовжити гру.
Фотографії дженги я взяв з сайту виробника настільних ігор "Крутиголовка".